Екологічне виховання

Сутність і дидактичні можливості екологічного виховання

За чисті води, чисті ріки

Боротись будемо навіки.

Хай стане чистою земля!

Бо в ній господар – ти і я.

Ю.Олійник

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу життю людей, тому навчально-ви­ховна діяльність школи має бути спрямована на виховання екологічної культури учнів,щоб виросло покоління, яке охоронятиме довкілля.

Виходячи з актуальності означеної проблеми, ви­никла потреба в екологічному вихованні учнів.

Екологічне виховання — це систематична педагогіч­на діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологіч­ної культури.

Його завдання - сприяти нагромадженню еколо­гічних знань, виховувати любов до природи, праг­нення берегти, примножувати її багатства, формува­ти вміння і навички діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу при­роди — середовища перебування людини, яка має бу­ти зацікавлена у збереженій цілісності, чистоти, гар­монії в природі. Це, зокрема, вміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан приро­ди, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса при­роди сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спону­кає до природоохоронної діяльності. Отож, любов до природи слід виховувати з раннього дитинства.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться пев­на мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості учнів.

Загальна мета екологічного виховання учнів може бути реалізована через систему завдань:

— формування в учнів розуміння необхідної гар­монії людини з природою;

— оволодіння знаннями про природу (зокрема свого краю);

— виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі;

— формування готовності до активної екологічної ді­яльності та основ глобального екологічного мислення.

Екологічна освіта розглядається як один із найпо­тужніших важелів повороту людства в його ставленнідо навколишнього середовища від руйнівного, спо­живацького до конструктивного, бережливого, відновлювального.

З огляду на це, поняття "екологічне виховання" - то педагогічний процес, спрямований на формуван­ня екологічної культури особистості.

Досягнення поставленої мети можливе за умови виконання послідовних навчально-виховних завдань:

• формувати екологічно орієнтовані стосунки і цінності, спрямовані па подолання конфліктів між людиною і навколишнім середовищем;

• сприяти, щоб засвоєні знання і моральні прин­ципи поведінки щодо навколиш-нього середовища ставали переконаннями особистості;

• розвивати почуття особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на національному і глобальному рівнях;

• розкривати учням у доступній формі сутність су­часних проблем екології та її актуальність для людс­тва;

• розвивати вміння приймати відповідальні рішен­ня з питань охорони навколишнього середовища і ді­яти відповідно до них;

• залучати школярів до практичної діяльності під час вирішення проблем навколишнього середовища місцевого значення;

• розвивати у школярів почуття самоповаги і ро­зуміння труднощів інших людей, бажання надати їм допомогу в складних життєвих ситуаціях;

• формувати знання і вміння дослідницького ха­рактеру, які б сприяли розвитку творчої і ділової ак­тивності у процесі вирішення екологічних проблем і пов'язаних з ними життєвих ситуацій.

Головна мета екологічної освіти полягає у ство­ренні та забезпеченні протягом усього життя особис­тості умов становлення і розвитку екологічної культури як форми регуляції взаємодії людини з природою.

Екологічна освіта має бути безперервною і тривати в дошкільний, шкільний та після шкільний періоди. У початковій школі вона здійснюється, як відомо, на між предметній основі. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як "Озна­йомлення з навколишнім", "Природознавство" та "Читання". Зміст чинних програм дає змогу сформу­вати у дітей елементарні природничі та природоохо­ронні уявлення і поняття, виробити окремі природо­охоронні вміння і навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою, природою і людиною.

Сучасна початкова школа потребує інноваційних технологій, здатних підготувати школярів до життя в надзвичайно глобалізованому і динамічно змінному світі, навчити сприймати його як суттєву складову власного способу життя. Саме тому велику увагу я приділяю вихованню дитини, яка живе за сучасними законами, керується власними знаннями і переконаннями, росте всебічно розвиненою, самостійною і самодостатньою особистістю, потрібною суспільству.

Безумовно, що одним із основних понять інноваційних технологій є екологізація освіти. Адже людство повинно змінити своє ставлення до природи, змінити стиль своєї діяльності та існування, переоцінити життєві цінності. Настав час керуватися у своїх діях принципами екологічного гуманізму: не владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не «царем природи», а її невіддільною часткою.

Уже в початкових класах діти мають зрозуміти, що людина - невід'ємна складова частина природи, що вона своєю діяльністю впливає на навколишнє середовище, і вплив її може бути як позитивний, так і негативний. Наприклад: на уроках природознавства можна показати, як внаслідок нерозумної діяльності людини змінилася кількість рослин, тварин, комах, птахів, провести уявну подорож "Сторінками Черво­ної книги". Для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середо­вища. Завдання вчителя - передбачити способи поєд­нання емоційного ставлення до природи з пізнаваль­ними завданнями щодо її вивчення та охорони. Важливе значення має безпосереднє спілкування з природою під час проведення спостережень, екскур­сій, прогулянок, уроків мислення в природі. Вони мають засвоїти, що під час прогулянок, екскурсій, походів не можна голосно роз­мовляти, рвати квіти, ламати гілки дерев і кущів, руй­нувати пташині гнізда, мурашники, забруднювати навколишнє середовище. Такі уроки розраховані на отримання дітьми емоційно-образної інформації про оточуючий світ, де учень ступає на шлях свободи пізнання, дослідного учіння. Об’єкти спостереження для дітей – загадка таємниця, яку так хочеться розгадати, відкрити, зазирнути у незвідане. Уроки, які ми провели, були «Танок осіннього листя», «Осінні пригоди у нашому парку», «Як дерево живе взимку», «Перші сніжинки», «Живе й неживе в природі», «Перші кроки весни»та ін.

Турботливе ставлення до природи формується у процесі гри. Ігри та вікторини на екологічну темати­ку стимулюють інтерес учнів до проблем навколиш­нього середовища і надають урокам яскравого емо­ційного забарвлення. Різноманітні ігри та вікторини можна використовувати на всіх етапах уроку: під час опитування, вивчення нового матеріалу, закріплення й узагальнення знань.

Наприклад, гра "Малята" до теми "Тварини - частина живої природи".

Програмовий зміст . Розширити знання учнів про диких тварин (лисиця, заєць, ведмідь, біл­ка, їжак, вовк) та їхні повадки. Закріпити вміння правильно називати частини тіла тварин, виділяти іс­тотні ознаки поняття "звірі".

Унаочнення. Картки із зображенням дорос­лих тварин та їхніх малят.

Хідгри Клас поділяється на дві групи. Одна з них отри­мує картки із зображенням дорослих тварин, інша — малят. "Малята" мають знайти своїх "батьків", потім описати зовнішній вигляд дорослого звіра. "Батьки" розповідають про спосіб живлення, окремі повадки та як вони піклуються про своїх малят. ,

Завдання. Фантазування. Барлога ведмедя зменшилася до розміру рукавички. Як житиме в ній ведмідь

В екологічному вихованні молодших школярів використовую також казки, які вчать дітей бути небайдужими до природи. Наприклад, казка "Я тобі потрібен".

Один із показників інтересу дітей до нав­колишнього середовища - їхнє бажання малювати і розповідати про нього. Демонструю дітям дві карти­ни: "Зима" і "Літо" і пропоную доповнити силуетами тварин, які характерні для цієї пори року.

Найбільше задоволення школярам приносить творча робота, тому у діяльність школярів необхідно включати елементи дослідництва. Такі досліди не потребують дорогих реактивів і складних приладів, їх зможе виконати кожний учитель разом зі своїми учнями на уроках природознавства. Наприклад,досліди з рослинами: «Вплив сонячного світла на ріст рослини». Під час проведен­ня дослідів учні поглиблюють набуті знання, набува­ють практичних умінь і навичок, необхідних для пра­вильного використання і примноження природних багатств, у них формуються якості активних творців, а не споживачів і руйнівників. Екологічне виховання передбачає також вироблення навичок грамотної пове­дінки дітей у природі. Перевірку засвоєння екологіч­них знань учнями можна провести методом тестування:

1. Що може забруднювати навколишнє середови­ще? (Дощ, дерева, дим, сонце, риба, людина, фабри­ка) - підкресліть.

2. Забруднення повітря може призвести до (захво­рювання легенів, зміцнення здоров'я) - допишіть.

3. Підкресліть спосіб пересування, який не заб­руднює навколишнє середовище (автомобілем, авто­бусом, велосипедом, пішки).

4. Викресліть із наведеного те, чого не повинно бути у воді: рослин, паперу, пляшок, серветок, риби.

У процесі вивчення природознавства школярі на­бувають знань про складові елементи природи (рос­лини, тварини, ґрунти, корисні копалини та інше), про взаємозв'язки між неживою і живою природою, між природою і трудовою діяльністю людей. Для кра­щої активізації творчої діяльності учнів на уроках ви­користовую різні види дидактичного матеріалу, в т. ч. ігри, вікторини, ребуси, загадки, кросворди. У підго­товці до уроків-конференцій діти самостійно чита­ють цікаві книжки про природу, звірів і птахів, дізна­ються, які види живуть у нашій місцевості. Окремо ведеться мова про шкідливих і корисних комах, їх охорону. У класі діти доглядають за кімнатнимирос­линами, спостерігають за їх ростом і розвитком.

Все це навчає дітей бути небайдужими до приро­ди, розвиває емоційний внутрішній світ, формує еко­логічну поведінку й етику, розвиває творчі здібності, а творча діяльність — одна з умов утвердження мо­ральної гідності.

Під час спостережень діти вчаться сприймати природу різними органами чуття, переказувати, скла­дати висловлювання. Тому одне з головних завдань — навчити учнів бачити навколишній світ. Кожний урок природознавства починаю з підбиття підсумків фенологічних спостережень: Яке сьогодні число? Який день тижня? Який місяць? Який стан неба? Хо­лодно сьогодні чи ні? Чи були опади, коли ви йшли до школи? Які ще явища природи помітили? Проводячи фенологічні спостереження, учні нав­чаються бачити явища природи у всій красі, вироб­ляється звичка берегти її.

Для розуміння учнями необхідності збереження природної рівноваги слід підвести їх до усвідомлення загальної закономірності, що все — взаємопов'язано. Так, під час екскурсії на тему "Природа рідного краю" у доступній для дітей формі розкриваю суть цієї закономірності. Пропоную дітям назвати серед ото­чуючого їх довкілля те, що належить до природи; ставлю завдання відшукати об'єкти та предмети не­живої і живої природи; акцентую, що людина - складова частина живої природи. Звертаю увагу школярів на залежність життя на Землі від Сонця (використовую загадки: "В небі я труджуся, знає мене кожен. Я на всіх дивлюся, на мене ж - не можна"; "Всі його люблять, всі па нього чекають, а хто поди­виться — кожен скривиться" тощо). Вислухавши від­гадки, уточнюю, що життя на Землі без Сонця не­можливе: якщо воно перестане світити, то рослини загинуть, бо вони не можуть жити без тепла і світла; а тваринам і людям нічим буде живитися. Все живе замерзне від нестерпної холоднечі. Проте цього не станеться, бо Сонце — зірка, яка випромінює силу-силенну тепла і світла. Його діаметр у 109 разів біль­ший від діаметра Землі, але на небі ми бачимо Сонце маленьким, оскільки відстань до нього від Землі — 150 мли. км. Температура сонячної поверхні — 6000 градусів, а біля центру - 15 млн. градусів. Вчені під­рахували, що Сонце світитиме ще мільярди років. "Чи лише тепло і світло потрібні живим істотам?", - запитую і в ході бесіди підводжу дітей до висновку про значення для життя організмів води, повітря, ґрунту, рослин, тварин; про вплив діяльності людини. "У природі все взаємопов'язано" — узагальнюю і пропо­ную виявити серед довкілля наступні взаємозв'язки: рослини — ґрунт; комахи - квіти рослин; птахи — ко­махи; птахи — повітря; людина — рослини та ін.

Для кращого усвідомлення цієї закономірності проводжу екологічну гру "Павутинка". Розподіляю ролі, кожній дитині даю табличку з відповідною наз­вою чи малюнком. Учні стають у коло, один із них тримає клубок ниток і розпочинає гру: "Я липа, ме­ні потрібне Сонце"... Інші учні по черзі продовжу­ють: "Сонце нагріває повітря", "Повітрям дихає бі­лочка", "Білочка їсть горішки ліщини", "На ліщині живуть комахи", "Комах їдять жаби", "Жаб поїдають лелеки", "Лелеки приносять радість людині", "Людям потрібне Сонце"... Перший гравець тримає кінець нитки, а клубок кидає "Сонцю", від нього він ман­друє до "Повітря", "Білочки", "Ліщини"... і так доти, поки всі гравці не будуть пов'язані між собою клуб­ком ниток. На завершення гри пропоную ситуативні завдання: Що трапиться, якщо... (Менше тепла і світла надходитиме від Сонця, бо його закриють хма­ри диму; всіх комах знищать отрутохімікатами; неро­зумні діти повбивають жаб і т.п.). Таким чином діти роблять висновок про необхідність підтримання при­родної рівноваги і небезпеку її порушення внаслідок діяльності людини.

Екологічна освіта й екологічне виховання здій­снюються не лише на уроках природознавства, а й на інших уроках. Великі можливості для реалізації пос­тавлених завдань закладені в системі уроків читання. Зокрема, розділи: "Краса землі, краса життя", "Зрос­тайте справжніми людьми" сприяють розвиткові спостережливості, вихованню співчуття, співпережи­вання, викликають потребу надавати допомогу тим, хто її потребує. Велику роль відіграють також уроки позакласного читання. Наприклад, тема "У різні по­ри року приваблива земля" поглиблює знання учнів про пори року, збагачує їхнє уявлення про красу природи та виховує бережливе ставлення до неї.

Пройти емоційну школу — школу виховання добрих почуттів допоможуть дітям твори А.Дрофаня "На велику воду", Н.Забіли "Журавлик", В.Сухомлинського «Не забувай про джерело»та ін.

Працюючи над поезією А.Костецького "Не хочу", наголошую, що все живе має право на життя так са­мо, як і людина ("І ні стеблинку, гілку чи травинку я не ображу: це - страшенний гріх!"), а охороняти природу треба заради неї самої ("Метелика ловити я не хочу; він — квітка неба, хай живе собі!").

Використовуючи фрагменти художніх творів, можна запропонувати школярам розв'язати ту чи ін­шу екологічну задачу, ознайомити їх із правилами екологічно грамотної поведінки в природі не моралі­зуванням, а надаючи їм право вибору варіанта пове­дінки, умотивувати її. З цією метою можна викорис­тати твори Є.Гуцала "Зайці", В.Носака "Несподівана зустріч", О.Копиленка "Весна в лісі", В.Кави "Він живий", А.Бортняка "Зламана гілка" та ін. За допомо­гою цих творів можна створити такі педагогічні ситу­ації, які матимуть значний виховний вплив, сприяти­муть формуванню підструктури відповідального ставлення дітей до природи, бо без цього їхні знання є лише "інтелектуальним баластом".

І, нарешті, досягнути успіхів у формуванні еколо­гічної свідомості можна лише тоді, коли підростаюче покоління оволодіє стратегіями і технологіями взає­модії з природою. Адже свідомість формується у про­цесі діяльності. Що треба зробити, щоб допомогти природі, школярі довідуються з творів Остапа Вишні "Вдячні шпаки", О.Левченка "Якщо допоможемо", О.Довженка "Матусин город", В.Скуратівського "Лелечина криниця" та ін. І обов'язково слід залучати ді­тей до посильних для їхнього віку природоохоронних справ, бо без цього наявність навіть адекватних уяв­лень і понять, сформованість відповідального став­лення до природи не забезпечить вирішення еколо­гічних проблем, оскільки людина буде безпорадною при реалізації своїх знань у практичній діяльності.

На уроках української мови теж здійснюється екологічне виховання. Учні виконують вправи, які містять речення природничого змісту, відповідають на численні запитання за картинами, пишуть твори за власними спостереженнями, описують ту чи іншу пору року, тварин, рослини. Часто на уроках вико­ристовую екологічні диктанти, перекази.

Заповідники

Люди дедалі глибше пізнають і ширше використовують багатства рідної природи. Але така діяльність не може від­буватися стихійно. До природи треба ставитися бережливо і розсудливо. Наші предки прагнули зберегти рідкісні дерева, цінних тварин, озера та джерела. Так від давніх слів заповідь, заказ і виникли слова заповідник, заказник. Вони означають місця, де заборонена господарська діяльність людини.

Екологічний світогляд учнів формується також і на уроках математики. Діти розв'язують задачі при­родничого змісту, грають в математичні ігри еколо­гічного характеру. Наприклад:

— За день шпаки приносять у гніздо близько 800 комах. Пташенят треба годувати 22 дні. Скільки шкідливих комах з'їдять шпаченята одного гнізда?

— Щоб яр не збільшувався, його засаджують дере­вами. Оленка посадила 57 саджанців сосни, Василько — на 7 саджанців менше, ніж Оленка. а Наталка — на З саджанці більше, ніж Василько. Скільки саджанців сосни посадила Наталка?

— Синиця з'їдає за добу стільки комах, скільки важить сама. За місяць (30 днів) вона знищує 600 г комах. Яка вага синиці?

Розв'язуючи задачі, приклади, знаходимо в них екологічний зміст.

Отже, ми зможемо сформувати екологічний сві­тогляд учнів лише тоді, коли екологічне виховання стане складовою частиною всіх сторін навчальної діяльності.

Основу навчальної і виховної роботи в школі ста­новлять обов'язкові заняття. Однак ця робота не закін­чується на уроці, вона продовжується і після занять. Тому треба допомагати учням правильно організову­вати позаурочний час, щоб він буврозумно викорис­таний для відпочинку, культурних розваг і занять улюб­леною справою, для розвитку і вдосконалення розумових, моральних, фізичних та естетичних якос­тей учнів.

Позакласні заняття дають змогу ширше, ніж це дозволяють уроки, проводити з учнями різні види ро­біт, які вправляють їх як розумово, так і фізично. Во­ни допомагають виховувати в учнів інтерес до науки і техніки, любов до творчої праці, вчать мріяти і діяти, формують у них духовні потреби, підвищують культу­ру використання дозвілля, вільного часу як істинного багатства суспільства й особистості. Така позакласна робота створює особливо сприятливі умови для нагро­мадження досвіду колективного життя, прояву самос­тійності, розвитку політичної і суспільної активності.

У позаурочній виховній діяльності необхідно озна­йомлювати школярів із принципами і нормами мо­ральності людини, формувати у них моральні переко­нання і досвід поведінки. З цією метою можна проводити бесіди, лекції, диспути на теми моралі, на­водити позитивні приклади з життя, творів мистецтва, а також уроки культури поведінки.

Основними чинниками, які зумовлюють актуаль­ність проблеми екологічного виховання, є порушення природного балансу, яке викликане діяльністю люди­ни: забруднення атмосфери, ґрунту, воли досягло критичного рівня як в Україні, так і у всьому світі.

Тому завдання екологічного виховання — сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати лю­бов до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства, формувати вміння і навички діяльності людини в природі.